Антоненко Сергій Никифорович, громадський діяч, військовий

З розвитком військових подій Першої світової війни на теренах Австро-Угорщини та Німеччини у таборах для військовополонених опинилося близько двох мільйонів російських підданих, серед них була велика кількість наддніпрянських українців. Табір для українських військовополонених Фрайштадт (Верхня Австрія) був створений заходами Союзу Визволення України (СВУ) у листопаді 1914 р., в якому уже в грудні нараховувалося 12 тис. осіб, навесні 1915 р. – до 18 тис., а згодом до 32 тис. Український політикум прагнув, насамперед, пробудити серед полонених національну свідомість, поглибити їх культурний рівень, поширити ідеї державної незалежності, виховати у них громадсько-політичну активність. За ініціативи СВУ у Фрайштадті було створено Просвітній Відділ СВУ, «Суспільно-просвітній гурток», товариство «Український Хор» ім. Михайла Вербицького, товариство «Просвіта» ім. Михайла Драгоманова, фотографічне товариство «Світло». Всю таборову культурницьку працю об’єднувала «Українська Громада», яка була реорганізована у «Головну Українську Раду». Надзвичайно велике значення для національного виховання, згуртованості українців мало театральне мистецтво. У таборі Фрайштадт було засновано артистичну секцію, що згодом перетворилася в окреме «Драматичне Товариство імені Івана Котляревського», діяльність якого дала гарні наслідки. На сцені таборового театру ставили «Піймав облизня» Т. Колісниченка, «Бурлака», «Паливода XVIII століття» І. Тобілевича, «Невольника» М. Кропивницького, «Нахмарило» Б. Грінченка, «Украдене щастя» І. Франка, «На Україні» В. Овчинникова, «Ой не ходи, Грицю» М. Старицького та ін. Вистави йшли з великим успіхом, по три-чотири рази. Театр виконував виховну роль, формував національно свідомі цілісні особистості через естетичні ідеали, давав можливість через вистави розрядити внутрішню напругу, хвилювання, що породили реалії жорстокого життя, хоча б частково компенсував монотонність буденності. Активну роль у цьому відігравав Антоненко Сергій Никифорович. Він народився в м. Чернігові (дата народження не встановлена). Інформація про життя та діяльність Антоненка С. відсутня. Документи, що відклалися у фонді, висвітлюють його життя тільки періоду перебування у таборі для українських військовополонених у Фрайштадті (Австрія), де він проявив себе як різностороння творча особистість Подальша доля Антоненка С. невідома, відомо тільки, що у лютому 1918 р. перший курінь фрайштатців «Оборона Рідного Краю» вирушив в Україну боротися за її волю і незалежність проти більшовиків. Документи Антоненка С. надійшли на зберігання до Центрального державного архіву зарубіжної україніки (далі – ЦДАЗУ) за сприяння Генерального консульства України у м. Пряшів (Словаччина) у складі Пряшівської колекції у вигляді компактного розсипу в неупорядкованому стані у 2008 р. та були виділені в окремий фонд особового походження. За підсумками науково-технічного опрацювання укладено опис № 1 справ постійного зберігання за 1910–1917 рр. фонду № 7 «Антоненко Сергій Никифорович [кінець ХIХ ст. – нев.], військовополонений у Фрайштадті (Австрія)», до якого було внесено 10 справ. В 2022 р., на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.2022 № 732 «Про оптимізацію системи центральних державних архівів», наказів Державної архівної служби України від 05.07.2022 № 40 «Про реорганізацію Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки шляхом злиття» та від 06.07.2022 № 42 «Про заходи щодо реорганізації Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки» створено Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки (далі – ЦДАГОУ), який визначено правонаступником архівів, що було реорганізовано. ЦДАГОУ прийняв від ЦДАЗУ документи Національного архівного фонду, у тому числі фонд № 7. За рішенням Експертно-перевірної комісії Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки фонду надано № 400.