Качуровський Ігор Васильович (1918–2013), поет, прозаїк, публіцист, літературознавець

Качуровський Ігор Васильович (псевдоніми – Андрій Вересень, Франсуаза д’Ервіль, Ігор Некостецький, Хведосій Чичка, Юлій Тирса (спільно з М. Баланович), Свирид Чичка (спільно з Б. Грибінським), на радіо «Свобода» – пасічник Панас Карпович) – поет, прозаїк, публіцист, літературознавець. Народився 1 вересня 1918 р. у м. Ніжин на Чернігівщині, в родині юриста. Батько, Василь Антонович Качуровський, син волосного писаря з Мінської губернії (Білорусь), народився у м. Київ, закінчив юридичний факультет Київському університеті та заочно в м. Москва – економічний. За часів Центральної Ради обіймав посаду помічника державного секретаря, пізніше – служив фінансовим референтом Ніжинської округи. Мати, Євгенія Олександрівна Качуровська (у дівоцтві – Сакович), родом з дворян, освіта – Вищі жіночі курси при Київському університеті. Перші роки свого життя І. Качуровський провів у с. Крути (Чернігівська область). Через загрозу репресій родина в листопаді 1930 р. перебралася в м. Ніжин, навесні 1931 р. – до м. Мала Виска (Херсонська область). В 1932 р. – родина оселилася у м. Курськ (Росія), де мешкали родичі Качуровських. Там І. Качуровський закінчив школу (1937) і Курський педагогічний інститут (1941), де викладали «опальні» професори П. Одарченко та Б. Ярхо, які вплинули на його подальший творчий шлях. Влітку 1942 р. родина Качуровських повернулася в с. Крути, згодом через Західну Україну та Словаччину перебралася до Австрії. З 1944 р. І. Качуровський разом з батьками перебував у таборах для переміщених осіб (м. Шпітталь-ан-дер-Драу, м. Віллях). У 1946 р. в газеті «Останні новини» (м. Зальцбурґ, Австрія) з’явилася його перша публікація – вірш «Як це добре, що ти не зі мною». А наступного 1947 р. від видавництва «Нові дні» він одержав премію за новелу «Пашпорт». Влітку 1948 р. вийшла у світ його перша поетична збірка «Над світлим джерелом». Наприкінці 1948 р. родина перебралася до Аргентини, де І. Качуровський працював чорноробом у ремонтній бригаді портової залізниці, а потім – двірником у порту. В години перепочинку вивчав іспанську мову і займався літературною працею. Редагував журнал «Пороги», який виходив у м. Буенос-Айрес в 1949–1957 рр., друкувався в багатьох відомих журналах української діаспори: «Овид», «Мітла», «Нові дні» та ін. На правах вільного слухача впродовж 1958–1962 рр. навчався у Графотехнічному інституті. Незабаром уже сам читав лекції та викладав давню українську літературу й давньослов’янську мову на курсах славістики при Католицькому університеті (1963–1964), короткий курс російської літератури для випускників університету Дель Сальвадор (Спасителя) у м. Буенос-Айрес (1968). І. Качуровський – один із засновників і учасників Об’єднання українських письменників «Слово», яке утворилося 1957 р. у м. Нью-Йорк. До складу ОУП «Слово» входили відомі письменники діаспори: І. Багряний, В. Барка, Б. Бойчук, С. Гординський, Є. Маланюк, Т. Осьмачка, У. Самчук, Ю. Шевельов (Шерех) та ін. 1968 р. І. Качуровський одружився з Л. Крюковою, перекладачкою, донькою художників Б. Крюкова і О. Гурської. Отримавши запрошення на роботу від української редакції радіо «Свобода» у 1969 р. разом з дружиною вирушив до м. Мюнхен (Німеччина). Як літературний оглядач української редакції радіо «Свобода» І. Качуровський протягом 1970–1980-х рр. підготував понад 2 тис. радіопередач про українських письменників. На матеріалах цих радіопередач буде пізніше укладено збірник літературознавчих есе «Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки», номінований на Національну премію імені Тараса Шевченка (2006). Помер І. Качуровський 18 липня 2013 р. в м. Мюнхен. Похований за заповітом у с. Крути (Чернігівська область). Документи, що увійшли до складу фонду, надійшли на зберігання до Центрального державного архіву зарубіжної україніки (далі – ЦДАЗУ) від М. Шкурка – ніжинського підприємця, директора Благодійного фонду «Ніжен», земляка і друга І. В. Качуровського, у вигляді компактного розсипу в неупорядкованому стані у 2018 р. За підсумками науково-технічного опрацювання укладено опис № 1 справ постійного зберігання за 1994–2013 рр. фонду № 76 «Колекція документів Качуровського Ігоря Васильовича (1918-2013), поета, прозаїка, публіциста, літературознавця», до якого було внесено 48 справ. В 2022 р., на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.2022 № 732 «Про оптимізацію системи центральних державних архівів», наказів Державної архівної служби України від 05.07.2022 № 40 «Про реорганізацію Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки шляхом злиття» та від 06.07.2022 № 42 «Про заходи щодо реорганізації Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки» створено Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки (далі – ЦДАГОУ), який визначено правонаступником архівів, що було реорганізовано. ЦДАГОУ прийняв від ЦДАЗУ документи Національного архівного фонду, у тому числі фонд № 76. За рішенням Експертно-перевірної комісії Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки фонду надано № 469.