Опис 7

Документи, що увійшли до складу фонду, надійшли до Центрального державного архіву зарубіжної україніки (далі – ЦДАЗУ) у складі Пряшівської колекції, яку передав Генеральний консул України у м. Пряшів (Словаччина) Євген Петрович Перебийніс. Документи об’єднані в колекцію за певною ознакою вони належать українським діячам, представникам української діаспори. В окремих описах колекції зосереджено документи політичних, громадських діячів Горбачевського Івана Яковича (1854 – 1942), Тищенка Юрія (Георгія) Пилиповича (1880 – 1953), Ґренджа-Донського Василя Степановича (1897 – 1974), Проходи Василя Хомича ([1890] – 1971), Грицая Грицька, Мазепи Ісака Прохоровича (1884 – 1952) та поета, перекладача Антонича Богдана-Ігоря Васильовича (1909 – 1937). Мазепа Ісаак Прохорович – політичний і державний діяч, публіцист. Народився 16 серпня 1884 р. у с. Костобобрів (нині Чернігівська область) у родині міщан козацького походження. Навчався у Новгород-Сіверській повітовій бурсі та духовній семінарії у м. Чернігів, на факультеті природничих наук Санкт-Петербурзького університету, який закінчив у 1920 р. Вступив до української студентської громади, згодом до Революційної української партії (РУП), Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), а потім став її лідером. Після закінчення університету працював агрономом у земських установах Нижньогородської губернії. У 1915 р. повернувся в Україну і поселився в м. Катеринослав (нине м. Дніпро), де працював у губернському продовольчому комітеті. Після утворення Української Центральної Ради багато зробив для розгортання діяльності українських партій та організацій в м. Катеринослав. У квітні 1918 р. очолив губернську революційну раду, а згодом працював у губернській земській управі. Із утворенням Директорії прибув до м. Київ, де працював на партійній роботі. Від квітня 1919 р. – міністр внутрішніх справ Української Народної Республіки (УНР) в уряді Б. Мартоса, а від 27 серпня 1919 р. до 25 травня 1920 р. – голова Ради Народних Міністрів УНР. У травні- червні 1920 р. – міністр земельних справ УНР. З 1920 р. жив в еміграції у м. Львів, де редагував газету УСДРП «Вільна Україна» та часопис «Соціалістична думка». Від 1923 р. перебував у Чехословаччині. Із 1927 р. – доцент Української господарської академії в м. Подєбради, працював в Українському інституті соціології. У міжвоєнний період був одним із провідних діячів «Закордонної делегації УСДРП». З 1945 р. перебував у Австрії та Німеччині. З 1946 р. – професор Українського технічного і господарського інституту в м. Мюнхен. У 1948 р.– один із співорганізаторів Української національної ради в екзилі, перший голова Виконавчого органу (уряду) УНР (до січня 1952 р.), у 1950 р. став засновником Української соціалістичної партії. Помер в м. Аугсбург (Німеччина) 18 березня 1952 р. Мазепа І.П. автор праць: «Більшовизм і окупація України» (1922), «Підстави нашого відродження» (1946), спогадів: «Україна в огні і бурі революції» (1941, 1950–1952) тощо. Під час упорядкування документів, що надійшли на зберігання до Центрального державного архіву зарубіжної україніки (далі – ЦДАЗУ) у складі Пряшівської колекції у 2008 р., було виділено машинописну копію статті Мазепи І.П. «Творена держава (Боротьба 1919 року)», де розповідається про історію визвольної боротьби за українську державність у 1919–1920 рр., роль у ній Уряду та Армії УНР, а також політичних партій в Україні. За підсумками науково-технічного опрацювання документів укладено опис № 7 справ постійного зберігання «Мазепа Ісаак Прохорович (1884–1952), політичний і державний діяч, публіцист» фонду № 13 «Колекція документів діячів науки та культури на еміграції», до якого внесено 1 справу. В 2022 р., на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.2022 № 732 «Про оптимізацію системи центральних державних архівів», наказів Державної архівної служби України від 05.07.2022 № 40 «Про реорганізацію Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки шляхом злиття» та від 06.07.2022 № 42 «Про заходи щодо реорганізації Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки» створено Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки (далі – ЦДАГОУ), який визначено правонаступником архівів, що було реорганізовано. ЦДАГОУ прийняв від ЦДАЗУ документи Національного архівного фонду, у тому числі фонд № 13. За рішенням Експертно-перевірної комісії Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки 28.12.2022 (протокол № 2) уточнено назву фонду та надано № 406. У 2023 р. проведено удосконалення опису № 7 справ постійного зберігання. Усього за підсумками удосконалення до опису № 7 справ постійного зберігання «Мазепа Ісаак Прохорович (1884–1952), політичний і державний діяч, публіцист» фонду № 406 «Колекція документів українських діячів, зібрана українцями Словаччини (1902–1974)» внесено дві справи. Окремою справою до опису приєднано примірник опису № 7 справ постійного зберігання фонду № 406 у редакції 2013 р.