Видавнича комісія «Зелена Буковина» (1952–1958)

На початку 1950-х р. ХХ ст. професор Жуковський А. – український історик, громадський і політичний діяч, дійсний член наукового товариства імені Шевченка, провідний україніст у Франції, який був вихідцем з Буковини, виступив ініціатором видання колективної праці з історії регіону. З метою оприлюднення інформації про край і населення Буковини він зібрав видавничу групу, до якої увійшли Бриндзан Т., Квітковський Д., Новосівський І. та Кубійович В. Крім того, було створено ряд комісій, які відслідковували етапи написання книги «Буковина, її минуле і сучасне» та керували фінансами видавничої комісії. Збором матеріалів та організацією фінансової бази керувала видавнича комісія у складі Жуковського А., Лукіяновича Ф., Поповича І., Кирстюка І., Яремчука Д., Білака Д. та Квітковського Д., яка згодом перетворилася у видавництво «Зелена Буковина». Між редакцією і видавничою комісією постійно існувала співпраця та взаємодопомога, що й сприяло успішному завершенню роботи над книгою «Буковина, її минуле і сучасне». Книга побачила світ завдяки добровільним пожертвуванням благодійників – буковинців, які перебували за кордоном. Фінансові звіти видавництва «Зеленої Буковини» публікувалися контрольною комісією, що була створена в 1954 р. у Філадельфії, в газеті «Свобода». Видання «Буковина, її минуле і сучасне» поділена на розділи, які становлять єдине ціле. В опрацюванні більшості розділів взяли участь переважно буковинці, які знали край та його населення з власного досвіду. Авторами були дослідники з різним рівнем освіти та баченням окремих проблем історії краю. Деякі розділи «Буковини» були написані: Бриндзан Т. («Повітова історія Буковини»), Бурачинська Л. («Народний побут», «Жіночі організації»), Квітковський Д. («Національно-соціальний склад та економічне становище населення Буковини», «Політичне життя», «Культура і освіта», «Мистецтво»), Кубійович В. («Географія»), Лукіянович З. («Назва Буковина»), Мачук Ю. («Високі школи на Буковині»), Новосівський І. («Буковина в міжнародних договорах», «Місто Чернівці»), Старчук О. («Буковинські говірки», «Буковинська еміграція в Канаді»), Ткачук І. («Церковно-релігійне життя на Буковині»), Яремчук Д. («Література»), Ясінчук Л. («Народні школи»). Жуковський А. був автором та співавтором розділів книги «Джерела та бібліографія», «Назва Буковина», «Історія Буковини», «Українська преса і періодичні видання», «Організації молоді», «Українське студентство», «Повітова історія Буковини». Він також спільно з Бриндзаном Т. та Квітковським Д. здійснив загальне редагування книги. Крім названих авторів, для написання різних статей для розділів були залучені: Андріян Т. Аврам, Баланецький Ю., Бачинський І., Бейко Д., Бережан В., Білак Д., Білинський В., Бойчук І., Вельничук О., Венке О., Гавалєшка Ю., Глібка Ю., Гнідий В., Гордієнко Г., Григорчак Т., Данилюк І., Данилюк П., Драгінда Є., Душенко Т., Жуковський І., Зав’янський Ю., Зибачинський О., Іванюк І., Каменецька Н., Лукіянович Ф., Попович І. та інші. Рецензували окремі розділи (крім редакторів): Андрусяк М., Борщак І., Вирста А., Гузар Л., Гуцуляк С., Зибачинський О., Кисілевський К., Кубійович В., Мегик П., Новосівський І., Пастернак Я., Романовський Л., Соколишина О., Смаль-Стоцький Р., Фотій Д., Яремчук Д. Книга багата на ілюстративний матеріал, у ній представлені історичні карти, які виготовив Нагірняк В., а етнографічна та фізична карта були підготовлені Жуковським А. Мистецьке оформлення книги належить Ліпецькому Є., а літературна редакція – Полтаві Л. Цінність дослідження полягає, насамперед, у тому що вдалося на основі опрацювання значної кількості джерел та літератури, зокрема в закордонних бібліотеках Парижа, Відня, Лондона, Нью-Йорка, Вінніпега, Детройта, Едмонта та Сарселя, зібрати та синтезувати змістовне видання з історії краю. Попри те, що праця «Буковина, її минуле і сучасне» була розкритикована радянською історіографією та незважаючи на окремі недоліки, про які говорять сучасні буковинознавці, вона залишається одним із найбільш фактологічно насичених видань з історії регіону. Своєрідна енциклопедична форма книги зібрала в собі відомості з різних ділянок життя Буковини. У радянські часи зберігання та поширення праці в Україні було заборонено. Вона була недоступна ані для простого читача, ані для професійного історика, адже жоден примірник книги не надійшов до бібліотек. Ситуація змінилася на краще лише наприкінці 80-х рр. ХХ ст., тобто в роки «горбачовської перебудови», коли один примірник цього видання був переданий із Чернівецького обласного управління Комітету державної безпеки до Чернівецької університетської бібліотеки. Історичну частину праці було перевидано в Чернівцях у двох томах (перший том у 1991 р., другий – 1993 р.). Двотомник виданий зусиллями редакції газети «Час» і Товариства «Український народний дім у Чернівцях», Старика В. та Кобевка П. Документи Видавничої комісії «Зелена Буковина» передані Фундацією імені Олега Ольжича Центральному державному архіву зарубіжної україніки (далі – ЦДАЗУ) у вигляді компактного розсипу в неупорядкованому стані у 2011 р. За підсумками науково-технічного опрацювання укладено опис № 1 справ постійного зберігання за 1952–1958 рр. фонду № 46 «Видавнича комісія «Зелена Буковина»», до якого було внесено 54 справи. В 2022 р., на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.2022 № 732 «Про оптимізацію системи центральних державних архівів», наказів Державної архівної служби України від 05.07.2022 № 40 «Про реорганізацію Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки шляхом злиття» та від 06.07.2022 № 42 «Про заходи щодо реорганізації Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки» створено Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки (далі – ЦДАГОУ), який визначено правонаступником архівів, що було реорганізовано. ЦДАГОУ прийняв від ЦДАЗУ документи Національного архівного фонду, у тому числі фонд № 46. За рішенням Експертно-перевірної комісії Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки фонду надано № 439.