Артимович Аґенор Васильович (1879–1935), громадсько-політичний діяч, вчений-мовознавець

Артимович Аґенор Васильович вчений-мовознавець, фахівець із класичної філології, громадський та культурно-освітній діяч, народився 30 серпня 1879 року в м. Великому Кучурові на Буковині. Батько (начальник станції) був сином священика з Галичини. Після його смерті мати Артимовичів, німкеня, виховувала обох синів у національній традиції батька. Згодом родина переїжджає до містечка Радівці, де діти ходили до школи, у 1896 р. – до Чернівців. Поступивши до Чернівецького університету, Артимович А. стає одним із найздібніших студентів професора латинської мови Ісідора Гільберга, який зразу розпізнав в ньому талант майбутнього вченого. Артимович А. блискуче, за чотири роки, складає випускні університетські іспити і один з небагатьох нагороджується цісарською відзнакою – золотим перстнем “sub auspiciis imperatoris”. Після закінчення навчання дістає посаду професора класичної філології в I чернівецькій гімназії, в 1910 році призначається директором української гімназії в Кіцмані. Під час Першої світової війни Артимович А. очолює II гімназію в Чернівцях. Він розпочав ступеневу українізацію гімназії, де до того часу більшість предметів викладали німецькою мовою. В 1918 році гімназія була вже чисто українською школою. Одночасно Артимович А. бере активну участь в політичному житті. З 1912 по 1918 рр. – голова Української народної партії на Буковині. У час Визвольної української боротьби Артимович А. був членом буковинської делегації Національної Ради від Чернівців, згодом і головою делегації. Він обирається членом Національної Ради в Станіславові. Як члена Української Національної Ради від Буковини, його було висунуто на посаду секретаря Міністерства культів і освіти в уряді ЗУНР. Наступні роки життя вченого були присвячені виключно науковій та викладацькій роботі в різних навчальних закладах, організованих українською еміграцією. Артимович А. викладає в Українському вільному університеті: спочатку у Відні, згодом у Празі, в Українському педагогічному інституті ім. М. Драгоманова, одночасно з цим обіймає посаду директора української гімназії в м. Ржевніцах. Він розробив та викладав курси лекцій: «Латинська і грецька метрика і її система», «Propertius», «Грецька морфологія», «Латинська морфологія», «Морфологія грецького і латинського дієслова», «Порівнююча граматика класичних мов» та ін. З 1933 р. протягом багатьох років Артимович А. – дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Наукові зацікавлення вченого були привернуті в основному до класичної філології. Він вільно володів латиною, французькою, новогрецькою, англійською, італійською, чеською, російською мовами. Залишив по собі велику перекладацьку спадщину, переклавши твори Софокла, Овідія, Катула, Проперція, Лукіана. Працював над перекладами Аристофанових комедій (разом з проф. Сімовичем). Під впливом Празького лінгвістичного гуртка Артимович А. написав низку праць з порівняльного і теоретичного мовознавства, виходячи з погляду на мову як на цілісну структуру. Він – автор праць, присвячених латинському і грецькому правопису, загальномовним проблемам. Вчений брав активну участь у роботі численних наукових з’їздів, де виступав з блискучими доповідями: Міжнародний фонологічний з’їзд у Празі (1930 р.), Міжнародний лінгвістичний з’їзд у Женеві (1931 р.), з’їзд класичних слов’янських філологів у Празі (1931 р.), славістичний з’їзд у Варшаві (1934 р.) та ін. Помер Артимович А. 21 жовтня 1935 р. у Празі. У 1952 р. урну з прахом вченого було перепоховано в українському колумбарії в м. Подебради. Документи Артимовича А. надійшли на зберігання до Центрального державного архіву зарубіжної україніки (далі – ЦДАЗУ) за сприяння Генерального консульства України у м. Пряшів (Словаччина) у складі Пряшівської колекції у вигляді компактного розсипу в неупорядкованому стані у 2008 р. За підсумками науково-технічного опрацювання укладено опис № 1 справ постійного зберігання фонду № 6 «Артимович Агенор Васильович (1879-1935), визначний український мовознавець та культурно-освітній діяч», до якого було внесено 38 справ. В 2022 р., на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.2022 № 732 «Про оптимізацію системи центральних державних архівів», наказів Державної архівної служби України від 05.07.2022 № 40 «Про реорганізацію Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки шляхом злиття» та від 06.07.2022 № 42 «Про заходи щодо реорганізації Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки» створено Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки (далі – ЦДАГОУ), який визначено правонаступником архівів, що було реорганізовано. ЦДАГОУ прийняв від ЦДАЗУ документи Національного архівного фонду, у тому числі фонд № 6. За рішенням Експертно-перевірної комісії Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки фонду надано № 399.