Зленко Петро Андрійович (1891–1954), громадський діяч, бібліограф

Зленко Петро Андрійович [криптонім З-ко П.] народився 6 (19) червня 1891 р. у м. Старокостянтинів Волинської губернії (тепер Хмельницька область). Батько його був учителем міської школи, родом із полтавських козаків. У 1909 р. закінчив гімназію в м. Ананьєві і вступив до Одеського університету на фізико-математичний факультет. У 1912 р. перевівся на навчання до Київського університету ім. св. Володимира, який закінчив в 1916 р. з випускним свідоцтвом, так званим абсолютарієм, не маючи змоги скласти випускні іспити у зв’язку з воєнною мобілізацією. Цього ж року вступив до Сергіївського артилерійського училища в Одесі і після закінчення якого у 1917 р. служив старшиною артилерії у російській армії на Південно-Західному фронті. Там його військова частина українізувалася і згодом перейшла на сторону УНР. Військова частина, де служив Зленко П., переїхавла до м. Вінниці та знаходилася до 1919 р. Залишивши Україну опинився у Польщі, де був інтернований і знаходився у таборах біля населених пунктів Сталково і Ланцуті. Зленко П. приймав участь як старшина Армії УНР у війні з Радянською Росією в 1920 р. Із відходом Армії УНР з України опинився знову у польському таборі для інтернованих у м. Пьотркові. У 1921 р. був звільнений і розпочав службу у м. Бресті на посаді викладача фізики і математики у гімназії, виконуючи водночас обов’язки вихователя учнів 6-7 класів та бібліотекаря. Протягом 1921-1923 рр. керував бібліотекою місцевої філії товариства «Просвіта». З метою продовження освіти восени 1923 р. приїздить до Праги, де вступає до Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова на математично-природничий відділ, який закінчує у 1928 р. і одержує диплом педагога середніх шкіл з правом викладання фізики і математики. У цей же час він закінчив Чеську державну школу бібліотекарів склавши іспити за спеціальністю «бібліотекар наукових бібліотек». З січня 1928 р. до квітня 1938 р. працював на посадах бібліотекаря, завідувача бібліотеки Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова. Водночас у 1936 р. Зленко П. став співробітником Слов’янської бібліотеки у Празі у якій працював до 1945 р. З часу перебування в Чехословаччині, Зленко П. активно співробітничає з різними книгознавчими виданнями, Українським товариством прихильників книги у Празі, де згодом виконував обов’язки секретаря книгознавчо-бібліографічної комісії. Головною формою діяльності Українського товариства прихильників книги були наукові засідання із фаховими доповідями членів, влаштування виставок нових книг, часописів, графіки, мап. При товаристві виходив періодичний журнал «Книголюб», де Зленко П. друкував свої праці. Також, Зленко П. бере участь у роботі бібліографічної комісії Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1927–1932), видає низку книгознавчих і бібліографічних праць з питань українознавства. Він також друкує наукові і популярні статті та рецензії у низці українських часописів таких як «Спудей», «Літературно-науковий збірник», «Тризуб», чеських «Slovanská knihovĕda», «Časopis československých knihovniků», «Ukrajina» та ін., де популяризує свої знання у галузі наукової бібліографії, по книго та бібліотекознавству. У 1932–1938 рр. Зленко П. – видавець і редактор газети «Український тиждень». За його задумом видання стало подавати всебічну і об’єктивну інформацію про життя української еміграції в Чехословаччині. Зленко П. також займався громадською і політичною діяльністю, був членом товариства «Українське об’єднання в ЧСР» та Союзу українських журналістів і письменників на чужині. Він є автором багатьох праць з бібліографії, серед яких «Бібліографічний покажчик наукових праць української еміграції» (1932), «Періодичні видання Наддніпрянщини в 1918 р.» («Українська книга», IV-VII 1938) та ін. Під час другої світової війни він друкує в «Українському видавництві» (Львів-Краків, 1943) дослідження «Книга в українській народній словесності». Крім того, Зленко П. займався благодійницькою діяльністю: надавав грошову допомогу українським студентам, які навчались у Празі і Подєбрадах, вносив кошти на їх утримання. Зленко П. був заарештований органами НКВС у 1945 р. у Празі. Сліди його губляться у виправно-трудових таборах колишнього СРСР, де він загинув у Сибіру в 1954 р. Документи Зленка П. надійшли на зберігання до Центрального державного архіву зарубіжної україніки (далі – ЦДАЗУ) за сприяння Генерального консульства України у м. Пряшів (Словаччина) у складі Пряшівської колекції у вигляді компактного розсипу в неупорядкованому стані у 2008 р. та були виділені в окремий фонд особового походження. За підсумками науково-технічного опрацювання укладено опис № 1 справ постійного зберігання за 1914–1944 рр. фонду № 10 «Зленко Петро Андрійович (1891–1954), український бібліограф та громадський діяч», до якого було внесено 207 справ. В 2022 р., на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.2022 № 732 «Про оптимізацію системи центральних державних архівів», наказів Державної архівної служби України від 05.07.2022 № 40 «Про реорганізацію Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки шляхом злиття» та від 06.07.2022 № 42 «Про заходи щодо реорганізації Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки» створено Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки (далі – ЦДАГОУ), який визначено правонаступником архівів, що було реорганізовано. ЦДАГОУ прийняв від ЦДАЗУ документи Національного архівного фонду, у тому числі фонд № 10. За рішенням Експертно-перевірної комісії Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки фонду надано № 403.