Міленко Микола Каленикович (1886–1960), громадський діяч, режисер, актор

Міленко (Миленко) Микола Каленикович народився 3 травня 1886 р. Місце народження, відомості про батьків, освіту встановити не вдалось. Відомостей про життєвий шлях Міленка М. дуже мало. В паспорті Міленка М., виданому 14 грудня 1912 р., зазначено, що він є козак м. Полтави, православний, грамотний, неодружений. Міленко М. займався громадсько-політичною діяльністю. У 1918 р. він був обраний кандидатом в члени Всеукраїнського Православного Собору від Об’єднаної ради шляхів України. Також був членом Всеукраїнської профспілки діячів театрального мистецтва. В листопаді 1919 р. був мобілізований в армію. Відомо, що коли Садовський М. в 1921 р. став директором та режисером театру ужгородської «Просвіти», він запросив до роботи в театрі Міленка М. в якості артиста та помічника режисера. Театр став справжнім центром української театральної культури на Закарпатті. Він також приїздив на гастролі до Праги, де з успіхом виступав. Помер Міленко М. 25 травня 1960 р. у Празі. Документи Міленка М. надійшли на зберігання до Центрального державного архіву зарубіжної україніки (далі – ЦДАЗУ) за сприяння Генерального консульства України у м. Пряшів (Словаччина) у складі Пряшівської колекції у вигляді компактного розсипу в неупорядкованому стані у 2008 р. Документи були виділені в окремий фонд особового походження. За підсумками науково-технічного опрацювання укладено опис № 1 справ постійного зберігання за 1912–1921 рр. фонду № 5 «Міленко Микола Каленикович (1886–1960), український режисер театру і громадський діяч на еміграції», до якого було внесено 7 справ. В 2022 р., на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.2022 № 732 «Про оптимізацію системи центральних державних архівів», наказів Державної архівної служби України від 05.07.2022 № 40 «Про реорганізацію Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки шляхом злиття» та від 06.07.2022 № 42 «Про заходи щодо реорганізації Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки» створено Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки (далі – ЦДАГОУ), який визначено правонаступником архівів, що було реорганізовано. ЦДАГОУ прийняв від ЦДАЗУ документи Національного архівного фонду, у тому числі фонд № 5. За рішенням Експертно-перевірної комісії Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки фонду надано № 398.