Герець Михайло Іванович (1926 р.н.), громадсько-політичний діяч, інженер (США)

Герець Михайло Іванович – громадсько-політичний діяч української діаспори у США, член уряду Української Народної Республіки в екзилі, інженер-будівельник, меценат. У деяких джерелах зустрічається під псевдонімом «Назарчук». Народився в 1926 р. у с. Люб’язь (Любешівського району, Волинської області) у родині сільських хліборобів. Закінчив півторамісячні вчительські курси у м. Любешів і вчителював. На початку 1940-х рр. долучився до УПА, у відділ сотенного Мазепи, де був секретарем господарчої частини. У 1944 р. М. Герець був примусово вивезений до Німеччини як остарбайтер, де працював токарем. Після закінчення війни, побоюючись репресій, вирішив не повертатись в Україну. У таборі для переміщених осіб успішно закінчив українську гімназію. Наприкінці 1949 р. М. Герець виїхав до США, де працював робітником на збиранні сільськогосподарських культур. Згодом продовжив навчання, і через п’ять років здобув ступінь інженера-будівельника, а у 1962 р. – кандидата наук з будівництва. Брав участь у проектуванні будинків і мостів у штаті Нью-Йорк (США). М. Герець був членом крайового проводу академічного товариства «Зарево», а згодом і очолив його. У той же час відновив своє членство у скаутській організації «Пласт» і понад двадцять років очолював пластову станицю округи. У 1968 р. при православній церкві з отцем-настоятелем Теодором Баганом (нині – митрополит УПЦ Костянтин) організував гурток любителів мистецтв із США і Канади та танцювальний ансамбль «Зорепад». За сприяння М. Гереця департамент штату Нью-Йорк включив українську мову до переліку мов, за знання яких учні дістають «кредити» (додаткові бали), що допомагають студентам при вступі до університетів. Ця програма діє дотепер. М. Герець працював у комісії з підготовки шкільних програм штату щодо Геноциду і Голокосту. Саме він очолив діяльність української громади з поширення інформації про Голодомор 1932–1933 рр., відомості про який були включені до програми навчання середніх шкіл штату, а департамент освіти видав підручник, присвячений Голодомору. За цю роботу М. Герець був відзначений орденом «Вічного Вогню у сріблі». М. Герець тривалий час очолював Дослідну фундацію ім. Олега Ольжича в США, що упродовж десяти років надавала Україні гуманітарну допомогу: стипендії студентам, здобувачам наукового ступеня кандидата наук; фінансування видання наукових праць, літературних творів, тощо. При співпраці з однодумцями М. Герець заснував організацію «Американці за демократію в Україні», що займається питаннями популяризації української мови. Нині в Україні діє дев’ять її центрів. З 1980-х рр. М. Герець збирав свідчення людей, які пережили Голодомор. Тоді ж за його участі у Канадському дослідницькому центрі з Голодомору в Україні (м. Торонто) був знятий документальний фільм «Жнива розпачу». З 1990 р. М. Герець очолював Українське православне товариство Св. апостола Андрія Первозванного, що допомагало у відбудові Свято-Михайлівського Золотоверхого собору в Києві, Свято-Успенського собору в Полтаві, семінарії в Луцьку. Щороку товариство сприяє «Відвідинам св. Миколая» (низка культурно-виховних заходів). Був членом Ради митрополії УПЦ в США. Працював керівником «Ресорту крайових справ» в уряді Миколи Плав’юка до проголошення незалежності України. Документи, що увійшли до складу фонду, передані на зберігання до Центрального державного архіву зарубіжної україніки (далі – ЦДАЗУ) Фундацією імені Олега Ольжича у вигляді компактного розсипу у вигляді компактного розсипу в неупорядкованому стані у 2015 р. За підсумками науково-технічного опрацювання укладено опис № 1 справ постійного зберігання за 1965–2005 рр. фонду № 70 «Герець Михайло Іванович (1926 р. н.), інженер, громадсько-політичний діяч (США)», до якого було внесено 52 справи. В 2022 р., на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.2022 № 732 «Про оптимізацію системи центральних державних архівів», наказів Державної архівної служби України від 05.07.2022 № 40 «Про реорганізацію Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки шляхом злиття» та від 06.07.2022 № 42 «Про заходи щодо реорганізації Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки» створено Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки (далі – ЦДАГОУ), який визначено правонаступником архівів, що було реорганізовано. ЦДАГОУ прийняв від ЦДАЗУ документи Національного архівного фонду, у тому числі фонд № 70. За рішенням Експертно-перевірної комісії Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки фонду надано № 463.