Опис 1

Поява покоління талановитих літераторів та митців, які одержали назву «шістдесятників», стала важливою подією українського суспільно-політичного життя періоду короткочасної хрущовської «відлиги». Шістдесятники виступали за оновлення тодішнього суспільства, протестували своєю творчістю проти пануючої задушливої атмосфери, вимагали припинити втручання партії у справи літератури й мистецтва, боролися за справжні культурні цінності, провідну роль української мови, національну свободу, людську гідність. Серед них були поети В. Симоненко, І. Драч, М. Вінграновський, Л. Костенко, літературні критики І. Дзюба, Є. Сверстюк, І. Світличний, художники П. Заливаха, А. Горська, кінематографісти Ю. Іллєнко, Л. Осика, журналіст В. Чорновіл та інші. Наприкінці 1960-х – початку 1970-х під їх впливом у Києві виникло літературне угруповання українських поетів «Київська школа поєзії». Назва походить від того, що її членами були студенти філологічного та філософського факультетів Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (далі – КДУ ім. Т.Г. Шевченка). Молода група поетів не визнавала методи реалістичного соціалізму. Головним для них була свобода творення. Вони намагалися висловити свої погляди, тому режим чинив їм перепони (або й зовсім заборонив) друкувати свої твори в Україні. Їх було вилучено із літературного процесу до кінця 80-х років. До угруповання входили М. Воробйов, В. Голобородько, В. Должиков (Довжик), С. Жолоб, Н. Замулко, І. Калинець, Н. Кир’ян, В. Отрощенко, В. Рубан, М. Саченко, І. Семенко, М. Сулима та інші. Гоніння на шістдесятників привели до того, що частина з них «переорієнтувалася», ставши покірною режимові, інші відійшли від громадської діяльності й зайнялися суто фаховими справами, але були й такі, хто не відмовився від своєї позиції і пішов на загострення стосунків із владою. Передусім останні вдалися до розповсюдження «самвидаву» – офіційно не визнаної або забороненої літератури. Твори заборонених в Україні шістдесятників друкувалися в журналах «Дукля», «Дружно вперед», «Народний календар» (Чехословаччина), в газеті «Наше слово» і «Українському календарі» (Польща). Через Чехословаччину і Польщу літературні твори шістдесятників діставалися далі на Захід. У другій половині 60-тих роках XX ст. Радянський Союз почав повертатися до поширених сталінських практик, особливо це відчувалося в ідеологічній сфері. Натомість в інших країнах колишнього соціалістичного табору, у тому числі у Чехословачині, відбувалися зворотні процеси – розвінчання культу особистості, критичне ставлення до соціалістичних здобутків тощо. Особливо це стало помітним у царині кіно, літератури, театру. Західна інтелігенція, зокрема словацька, активно підтримала молодих українських діячів культури у прагненні кидати виклики радянському режимові. Так, закордонні студенти, які на той час навчалися в учбових закладах УРСР, допомагали в обміні забороненою літературою. Помітною постаттю серед демократично налаштованих студентів, що поділяли дисидентські погляди української інтелігенції, була Коцур Ганна. У 1968 р. вона стала студенткою КДУ. Три роки Г. Коцур вивозила з Києва видання самвидаву, рукописи, а привозила словники, книжки, журнали, видані на Заході твори молодих українських письменників. Документи, що увійшли до складу опису, надійшли до Центрального державного архіву зарубіжної україніки (далі – ЦДАЗУ) у вигляді компактного розсипу в неупорядкованому стані у складі Пряшівської колекції, яку передав Генеральний консул України у м. Пряшів (Словаччина) Євген Петрович Перебийніс. За підсумками науково-технічного опрацювання документів укладено опис № 1 справ постійного зберігання за 1966–1970 рр. фонду № 11 «Колекція творів українських поетів-шістдесятників, зібрана однодумцями в Словаччині (60-70-і рр. ХХ ст.)», до якого внесено 15 справ. В 2022 р., на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.2022 № 732 «Про оптимізацію системи центральних державних архівів», наказів Державної архівної служби України від 05.07.2022 № 40 «Про реорганізацію Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки шляхом злиття» та від 06.07.2022 № 42 «Про заходи щодо реорганізації Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки» створено Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки (далі – ЦДАГОУ), який визначено правонаступником архівів, що було реорганізовано. ЦДАГОУ прийняв від ЦДАЗУ документи Національного архівного фонду, у тому числі фонд № 11. За рішенням Експертно-перевірної комісії Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки уточнено назву фонду та надано № 404. З метою переведення в повнотекстовий формат опису для подальшого оприлюднення його на електронних ресурсах ЦДАГОУ проведено удосконалення опису № 1 справ постійного зберігання за 1966–1970 рр. Усього за підсумками удосконалення до опису № 1 справ постійного зберігання за 1966–1970 рр. фонду № 404 «Колекція документів творів українських поетів-шістдесятників, зібрана українцями Словаччини (1966–1970)» внесено 16 справ. Окремою справою до опису приєднано примірник опису № 1 справ постійного зберігання фонду № 404 в редакції 2010 р.