Громадська організація «Українська національна єдність у Франції (УНЄ)», м. Париж (1949 – 1971)

Одним із центрів української еміграції в Європі у міжвоєнний та повоєнний період стала Франція. Єднання українців на ґрунті національної ідеї призвело до виникнення за кордоном низки товариств і громад національного спрямовування. У 1932 р. було створено Український народний союз (далі – УНС), який у повоєнний період відновив діяльність як Українська національна єдність у Франції (далі – УНЄ). Громадсько-культурна організація «Український народний союз» утворена Установчим з’їздом, що проходив 18–19 лютого 1932 р. в Парижі. Першочерговим завданням організації було об’єднання розрізнених між собою українських громад, товариств «Просвіти», клубів, що знаходилися на території Франції. Серед засадничих завдань, що ставив перед собою УНС було, насамперед, виховання представників української еміграції та молоді в національному дусі. Першим головою УНС обрано генерала М. Капустянського (1879–1969, військовий та політичний діяч, член Проводу Організації українських націоналістів). Керівним органом УНС між з’їздами була Управа, у складі: заступник голови О. Дубецький, секретар Л. Киселиця, організаційний референт О. Бойків, референт зовнішнього зв’язку І. Стасів, фінансовий референт Д. Кульченко, член управи І. Ходан. Ревізійну комісію очолив П. Заворицький, членами були М. Мартинюк, Д. Підкович. Спершу УНС об’єднував лише 13 низових організацій, а вже в 1936 р. – 50 організацій. На 1939 р. – це вже одна з найсильніших організацій серед української діаспори в Європі, яка налічувала 87 організацій та близько 5000 членів. Популяризація УНС та реалізація завдань, окреслених Установчим з’їздом, потребували створення друкованого органу. Саме з ініціативи Українського народного союзу в 1933 р. (з перервою у 1941–1948 рр.) почала виходити газета «Українське слово» – тижневик націоналістичного спрямування. Редакторами тижневика «Українського слова» в різні часи були О. Бойків, В. Мартинець, О. Штуль-Жданович, М. Стиранка та інші. З часу свого заснування УНС зосередив свою роботу на організації та проведенні українських свят та пам’ятних дат (Листопадове свято, Крути, Базар, Свято Шевченка, Франка та інші), ювілеїв видатних діячів України. Для членів організації готувалися спеціальні доповіді, реферати, повідомлення, концертні програми. Члени союзу активно долучалися до різноманітних акцій, зокрема, збирали кошти на підтримку політичних в’язнів, для голодуючих в Україні. Під час німецької окупації Франції УНС обмежив свою діяльність, а з 1944 р. вона була заборонена німецькою владою. По війні УНС відновив свою роботу і у 1949 р. відбулась його трансформація в громадську, культурно-освітню організацію – Українська національна єдність у Франції. Головами УНЄ почергово обиралися: Я. Мусянович (1949–1960), В. Лозовінський (1961–1967), В. Малинович (1968–1970), Л. Гузар (1970–1971), Ю. Коваленко (1972–1976), В. Михальчук (1976–1978), А. Жуковський (з 1978). Керівним органом УНЄ між з’їздами була Головна управа, яка діяла в Парижі та координувала діяльність 12 філій (у 1950-х роках – 22) по головних осередках українців у Франції. Представники філій готували й проводили різноманітні заходи, присвячені Т. Шевченку, І. Франку, «Українському морю», «Дню української зброї» тощо. Вони створювали українські школи (четвергові й недільні), упорядковували українські бібліотеки, які мали існувати навіть в найменшому гуртку членів УНЄ, проводили концерти і театральні вистави, «українські дні», чайні вечори тощо. Філії УНЄ двічі на рік запрошували до себе членів Головної управи. Одним із головних напрямів діяльності УНЄ було висвітлення через медія української національної ідеї. Члени Головної управи всіляко підтримували тижневик «Українське слово». У повоєнний період до газети «Українське слово» додався випуск інших інформаційних друкованих видань УНЄ: Обіжник Головної управи та внутрішньо-організаційний бюлетень Головної управи «Єдність», які розсилалися до усіх членів УНЄ. Вони повідомляли про загальний стан справ, розповідали про підсумки засідань організації, головні новини діяльності різних філій, відзначення національних свят, історичних подій, ювілейних дат, візити представників Головної Управи УНЄ до осередків, різноманітні звіти та повідомлення. Крім цих періодичних видань, було розпочато й роботу над виданням книжок із серії «Бібліотека Самоосвіти». В планах УНЄ було поширювати «Бібліотеку Самоосвіти» серед усіх українських громад світу. У 1950-тих рр. висвітлення діяльності об’єднання продовжувалося на сторінках Календаря-альманаху. Продовжуючи приділяти пильну увагу вихованню свідомих українців у 1953 р. УНЄ започаткувала Курси громадського активу. Головним завданням курсів було поглиблення рівня знань про Україну, «національне виховання української молоді і організаційно-практичний вишкіл активу й членства УНЄ». Крім того, організатори ставили за мету зацікавити активістів предметами з різних ділянок українознавства: релігія, географія, історія, література, народна творчість, українське мистецтво, які були б їм в нагоді, насамперед, у роботі серед рядових членів філій. Велику увагу УНЄ приділяло роботі з молоддю. З ініціативи Сьомого з’їзду УНЄ (31 березня – 1 квітня 1956 р.) на Конгресі молоді, що відбувся 10 серпня 1956 р., створено Організацію української молоді у Франції. Щорічно для молоді проводилися курси українознавства, які мали характер виховного табору. Молодь 15–20 років з різних міст Франції організовувала імпрези, вечори пісні і танців. В департаменті Ардеш діяла молодіжна відпочинкова оселя «Чорногора». Традиційними для членів філій УНЄ стали щорічні поїздки до м. Роттердаму (Голландія) на відвідини могили полковника Євгена Коновальця, що сприяли вихованню національної свідомості. УНЄ увійшла до складу Світової координаційної ради Ідеологічно споріднених націоналістичних організацій, активно співпрацювала з Українським центральним громадським комітетом Франції. Документи Української національної єдності у Франції передані Фундацією імені Олега Ольжича Центральному державному архіву зарубіжної україніки (далі – ЦДАЗУ) у вигляді компактного розсипу в неупорядкованому стані. Науково-технічне опрацювання документів Української національної єдності у Франції за 1932–1971 рр. проведено у 2013 р. У підсумку науково-технічного опрацювання укладено опис № 1 справ постійного зберігання фонду № 45 «Українська національна єдність у Франції (УНЄ)», до якого внесено 34 справи за 1932–1971 рр. В 2022 р., на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.2022 № 732 «Про оптимізацію системи центральних державних архівів», наказів Державної архівної служби України від 05.07.2022 № 40 «Про реорганізацію Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки шляхом злиття» та від 06.07.2022 № 42 «Про заходи щодо реорганізації Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки» створено Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки (далі – ЦДАГОУ), який визначено правонаступником архівів, що було реорганізовано. ЦДАГОУ прийняв від ЦДАЗУ документи Національного архівного фонду, у тому числі фонд № 45. За рішенням Експертно-перевірної комісії Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки фонду надано № 438.