Опис 3

Документи, що увійшли до складу фонду, надійшли до Центрального державного архіву зарубіжної україніки (далі – ЦДАЗУ) у складі Пряшівської колекції, яку передав Генеральний консул України у м. Пряшів (Словаччина) Євген Петрович Перебийніс. Документи об’єднані в колекцію за певною ознакою вони належать українським діячам, представникам української діаспори. В окремих описах колекції зосереджено документи політичних, громадських діячів Горбачевського Івана Яковича (1854 – 1942), Тищенка Юрія (Георгія) Пилиповича (1880 – 1953), Ґренджа-Донського Василя Степановича (1897 – 1974), Проходи Василя Хомича ([1890] – 1971), Грицая Грицька, Мазепи Ісака Прохоровича (1884 – 1952) та поета, перекладача Антонича Богдана-Ігоря Васильовича (1909 – 1937). Ґренджа-Донський Василь Степанович – громадсько-культурний діяч, письменник. Народився 24 квітня 1897 р. на Закарпатті у с. Волове (за Австро-Угорщини – Марамороського комітату, нине с. Міжгір’я Закарпатської області) у сім’ї лісоруба. Після закінчення народної школи у с. Волове не зміг вчитися далі. Працював помічником священика, листоношею. У вільні від праці хвилини займався самоосвітою. У 1915 р. Ґренджу В.С. було мобілізовано до австро-угорської армії та відправлено на фронт. Там він був поранений, під час лікування склав іспити за перші два курси Торговельної академії, а по війні – за третій, останній. Як офіцер Ґренджа В.С. брав участь в Угорській революції (1918 р.). Усвідомивши себе українцем у 1926 р. подав у Міністерство внутрішніх справ Чехословаччини клопотання з проханням змінити прізвище на Ґренджа-Донський. Справа провадилася чотири роки, 10 грудня 1931 р. прохання було задоволено. Відтоді це прізвище стало офіційним. Після демобілізації Ґренджа-Донський В.С. працював фінансистом. Спочатку в м. Будапешт, потім – в м. Ужгород, у Подкарпатському банку (до осені 1938 р.). Тут він активно включився у громадське життя – був членом «Просвіти», збирав кошти на спорудження Народного дому, готував Всепросвітянський з’їзд (1937 р.). Також, поринає в роботу Пласту, тісно співпрацює з першим просвітянським театром, стає секретарем «Дружества «Нова сцена»». У 1923 р. Ґренджа-Донський В.С. стає редактором газети «Русин». Згодом створює відомий на Закарпатті у довоєнний час суспільно-політичний і літературно-художній журнал «Наша земля» (1926–1928 рр.). У 1935 р. Ґренджа-Донський В.С. стає фундатором і секретарем Спілки письменників краю, працює у видавництві спілки. З 1930 р. він активний член Християнсько-народної партії. Із осені 1938 по 16 березня 1939 р. – діяч Карпатської України. У січні 1939 р. вступає до партії Українське Національне Об’єднання (член її проводу) та прес-секретар, редактор «Урядового вісника» та щоденної газети «Нова свобода». Після окупації Карпатської України Угорщиною зазнав переслідувань та утік до Братислави, де працював звичайним бухгалтером. Опинившись у Словаччині в повоєнні роки, Ґренджа-Донський В.С. активно включився в культурницьку працю серед українців Пряшівщини, але, звинувачений у буржуазному націоналізмі, був змушений відійти від активного громадсько-літературного життя аж до середини 60-х рр. Літературною творчістю Ґренджа-Донський В.С. почав займатися ще 14-літнім юнаком. Перший свій вірш опублікував у 1912 р., в газеті «Неділя», що виходила в Будапешті. У 1928 р. одним із перших серед українських письменників Закарпаття видає в м. Харків збірку поезій «Тернові квіти полонин» та дитячу «Оповідання з карпатських полонин». Його поезії, драматичні твори, оповідання та повісті друкувалися в газетах та журналах, виходили окремими книгами в м. Харків, Ужгород, Прага, Львів. Особливою популярністю наприкінці 30-х рр. користувалися велика поема «Червона скала» і повісті «Петро Петрович» та «Ілько Липей – карпатський розбійник». Однією з головних тем творчості письменника став літопис передісторії та давньої історії Карпатської України. З-під пера письменника вийшли «Щастя і горе Карпатської України», «Мої спогади», «Куди серце тягне», «Тьма щезає, сонце сходить» тощо. Величезний масив творчої спадщини Ґренджи-Донського В.С. складає його публіцистика – журналістські матеріали, репортажі, статті, нариси, фейлетони, етнографічні замальовки. Помер Ґренджа-Донський В.С. 25 листопада 1974 р. у м. Братислава (Словаччина). Документи опису надійшли до Центрального державного архіву зарубіжної україніки (далі – ЦДАЗУ) у вигляді компактного розсипу в неупорядкованому стані у 2008 р. За підсумками науково-технічного опрацювання документів укладено опис № 3 справ постійного зберігання «Ґренджа-Донський Василь Степанович (1897–1974), український письменник, громадсько-культурний діяч» за 1930–1972 рр. фонду № 13 «Колекція документів діячів науки та культури на еміграції», до якого внесені 6 справ. В 2022 р., на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.2022 № 732 «Про оптимізацію системи центральних державних архівів», наказів Державної архівної служби України від 05.07.2022 № 40 «Про реорганізацію Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки шляхом злиття» та від 06.07.2022 № 42 «Про заходи щодо реорганізації Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки» створено Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки (далі – ЦДАГОУ), який визначено правонаступником архівів, що було реорганізовано. ЦДАГОУ прийняв від ЦДАЗУ документи Національного архівного фонду, у тому числі фонд № 13. За рішенням Експертно-перевірної комісії Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки 28.12.2022 (протокол № 2) уточнено назву фонду (у т.ч. опису) та надано № 406. У 2023 р. проведено удосконалення опису № 3 справ постійного зберігання за 1930–1972 рр. Усього за підсумками удосконалення до опису № 3 справ постійного зберігання «Ґренджа-Донський Василь Степанович (1897–1974), громадсько-культурний діяч, письменник» за 1930–1972 рр. фонду № 406 «Колекція документів українських діячів, зібрана українцями Словаччини (1902–1974)» внесено 7 справ. Окремою справою до опису приєднано примірник опису № 3 справ постійного зберігання фонду № 406 в редакції 2010 р.